Біографія

Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на Буковині у родині гуцулів. Перші вірші надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, була серед тих, хто згодом домігся присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича. 1992 — дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол».

Протягом близько десяти років займалась журналістикою. Вісім з них була редактором газети на машинобудівному заводі імені Дзержинського в Чернівцях, що спеціалізувався на виробленні нафтопереробного обладнання для понад 30 країн світу.. Керувала Чернівецькою обласною організацією Національної спілки письменників України, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу».

З листопаді 2005 р. до 17 вересня 2010 р. працювала заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка (перед цим також працювала в цьому Комітеті з 2003 р.). За цей час змінилися 4 голови Комітету. Була звільнена з посади заступника голови Комітету у зв'язку з указом Президента від 12 липня 2010 року, яким затверджено новий персональний склад Комітету. Рішення про своє звільнення не визнала за законне і з листопада 2010 р. судиться з Комітетом з Національної премії України ім. Т.Шевченка та його новим головою Борисом Олійником. Після того, як в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю відмовили в її позові, вона заявила про готовність обстоювати свої права в «міжнародних інстанціях».

12 січня 2010 року Марія Матіос звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора України, заявивши про переслідування її з боку силових структур та спробу вилучити її книгу "Вирвані сторінки з автобіографії" з книгарень. На захист Матіос виступив із зверненням Арсеній Яценюк.

Державний службовець 2-ї категорії III рангу).

Живе в Києві. Одружена, має сина. Дослідила свій родовід до 1790 року. Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

Творчість

Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України».

Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури».

Збірки віршів:

* «З трави і листя» (1982)
* «Вогонь живиці» (1986)
* «Сад нетерпіння» (1994)
* «Десять дек морозної води» (1995)
* «Жіночий аркан» (2001)
* «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)
Найбільшу популярність здобули її прозові твори:

* «Нація» (2001)
* «Життя коротке» (2001)
* «Бульварний роман» (2003)
* «Фуршет» від Марії МАТІОС (2003)
* «Солодка Даруся» (2004) online
* «Щоденник страченої» (2005)
* «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)
* «Нація. Одкровення.» (2006) online
* «Щоденник страченої» (2007)
* «Майже ніколи не навпаки» (2007) online
* «Москалиця» (2008) online
* «Мама Мариця — дружина Христофора Колумба.» Видавництво «Піраміда» (2008) online
* «Кулінарні фіґлі» (2009) online
* «Чотири пори життя» (2009) online
* «Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії[5].

У 2007 році в російському видавництві «Братонеж» вийшлі об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіним.

Передостання книга письменниці «Майже ніколи не є навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. „Я би виокремила головну думку цієї книги, де «честь понад усе». Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі“, — зазначила авторка. Її література не відокремлює окремого жанру та спрямованості на конкретний тип читача.

---

Медальки: